В акустичному кабелі Nordost 14-2 використовуються два багатожильних дроти 14 AWG, 99,9999% OFC, екструдуємі з використанням високоякісного ПВХ. Цей товстий акустичний кабель спеціально розроблений для установки в стінах. Таким чином, акустичний кабель Nordost 14-2 відповідає вимогам RoHS і має рейтинг UL3 CL3, розрахований на напругу до 300 вольт. Довговічність і гнучкість акустичного кабелю 14-2 роблять його ідеальним рішенням для протягування акустичних кабелів крізь стіни, надаючи вашій кімнаті для прослуховування елегантний вигляд без шкоди для звуку, цілісності вашої звукової системи і дизайну інтер'єра.

Кабель акустичний Nordost 2 Flat був одним з перших кабелів, де використовувалась технологія екструзії FEP, яка не тільки зробила революцію в зовнішньому вигляді, але і в продуктивності акустичних кабелів. Геометрична і механічна стабільність цього кабелю, що складається з двох прямокутних одножильних провідників OFC, забезпечує низьку індуктивність і ємність, необхідні для створення дійсно сучасних кабелів. Чудова якість звуку і низькі втрати сигналу 2 Flat роблять його ідеальним як для систем Hi-Fi, так і для домашніх кінотеатрів. Крім того, виняткова довговічність і тонка конструкція Nordost 2 Flat робить його ідеальним вибором для прокладки під килимовим покриттям. Також 2 Flat можна проштовхнути під плінтус і навіть закопати під землею без будь-якого погіршення якості звуку.

Jean Michel Jarre - Oxygene (VINYL) LP

Julio Iglesias - His Ultimate Collection (VINYL) LP

ніловий диск Zaz: lsa - Через три роки після випуску свого попереднього альбому Effet Miroir (який став платиновим у Франції) Zaz випускає свій п'ятий студійний альбом під назвою Isa. Назва альбому походить від справжнього імені Zaz -  Isabelle Geffroy, та задає тон її особистому рекорду. Після приголомшливого успіху свого світового хіта Je Veux в 2010 році Zaz пережила десятиліття аншлагових турів, нагород та низки престижних спільних робіт з Quincy Delight Jones, Charles Aznavour, Kelly Brianne Clarkson та iн.

У Horizons/East Дастін Кенсру та його товариші по групі відверто й сміливо звертаються до тендітних і незграбних домовленостей, які видаються за цивілізацію, водночас запрошуючи нас більш свідомо жити у своєму власному житті. Не відмовляючись від енергії та жорсткості своїх попередніх альбомів, вони подарували нам глибоко медитативний твір, який слугує музичним закликом до повсякденної уваги.

AC/DC записали альбом Blow Up Your Video (1988) з продюсерами Гаррі Ванда та Джордж Янг. Він мав комерційний успіх: він був проданий більшим тиражем, ніж попередні два студійні релізи разом узяті. Тур на підтримку альбому розпочався у лютому 1988 року у м. Перт (Австралія).

Let There Be Rock – шедевр AC/DC, випущений у 1977 році. Цей альбом – втілення безкомпромісного року та енергії. Гітарні рифи у виконанні Малькольма Янга та Стіва Янга створюють вихор звуку, а вокал Бона Скотта наповнює кожну композицію драйвом та агресією. Треки, такі як "Whole Lotta Rosie" та "Let There Be Rock", стали гімнами року. Тексти, сповнені ентузіазму та рок-поезії, розповідають про життя на дорозі, музиці та непохитному дусі року. Альбом виділяється своєю незаперечною силою та динамікою, вбираючи в себе сутність живого виступу гурту. Let There Be Rock - це не просто альбом, а потужний вибух року, який залишив непередаваний слід в історії музики.

Highway to Hell - шостий студійний альбом австралійського хард-рок-гурту AC/DC, випущений 27 липня 1979 лейблами Albert Productions і Atlantic Records. Це перший із трьох альбомів, спродюсованих Робертом Джоном «Маттом» Ланге, і останній альбом за участю вокаліста Бона Скотта, який помер 19 лютого 1980 року.

High Voltage – перший альбом австралійського хард-рок-гурту AC/DC, випущений за кордоном. Він містить треки з двох попередніх альбомів, випущених лише в Австралії: High Voltage та T.N.T. (обидва вийшли 1975 року). Випущений 14 травня 1976 року у Великій Британії компанією Atlantic Records і 28 вересня 1976 року у США компанією ATCO Records, альбом High Voltage мав комерційний успіх: лише США було продано три мільйони копій. Однак після виходу альбом зазнав різкої критики з боку деяких критиків, включаючи рецензію Біллі Олтмена з журналу Rolling Stone, який назвав його «історичним мінімумом» для жанру хард-року. Він був перевиданий у 2003 році в рамках серії ремайстрів AC/DC.